Форпост-Котовск продолжает знакомить читателей с интересными людьми нашего города. С теми людьми, чья жизнь и деятельность определяет лицо города, его экономическую, социальную и культурную жизнь. Форпост-Котовск отрывает и освещает малоизвестные жителям нашего города грани личности, таланты и увлечения широкоизвестных в городе людей.
Главная » 2014 » Май » 22 » То кого ж у Котовську оберуть Президентом?
09:19
То кого ж у Котовську оберуть Президентом?
То кого ж у Котовську оберуть Президентом?
Це риторичне питання само по собі вирішиться за кілька днів, однак передвиборча атмосфера в місті, як ніколи, спокійна. Агітаційна млявість на тлі загальної зневіри в можливість обрати справжнього «батька нації», скоріш за все призведуть до того, що ці потенційні виборці проголосують «ногами», тобто взагалі не прийдуть, аби віддати свої голоси. Звичайно, вибори відбудуться, хіба що явка на них буде нижчою, аніж традиційно. Котовчани, мабуть, як і більшість співгромадян, вже втомилися від політики і тих, з ким вона ототожнюється, але ці вибори, і справді є визначальними для нашої країни. Мабуть не варто зараз і розмірковувати, чому саме вони такі важливі для збереження нашої держави, адже це й так зрозуміло кожному. Внутрішні і зовнішні загрози існування України, як держави продовжують бути актуальними попри спроби нинішньої влади їх подолати. І коли сьогодні кажуть, що Україна вже втратила все, що могла, це не зовсім так. Боюся бути правим, але справжні втрати ще можуть бути попереду. Як територіальні, так і людські. Ігнорування цих виборів, їх саботування, лише прискорять руйнацію нашої держави з усіма вражаючими наслідками. Чи ж бажаємо ми цього? Ні, не бажаємо, адже свідомі того, що безлад в країні торкнеться кожного з нас. Руїна ще нікому не приносила добро, хіба що тим, хто її свідомо влаштовує. Отже, треба йти і обирати. Обирати, аби не тільки привести до влади відповідального політика, а ще й тому, щоб самому врятуватися від можливого хаосу, який неминучий у випадку, коли вибори буде зірвано. Старі-добрі (чи, не зовсім добрі, хоч і старі) обличчя кандидатів дивляться на нас з біллбордів, намагаються проникнути у нашу підсвідомість зі шпальт партійних газет, листівок, телеекранів. Нова поросль тих, хто вперше кандидують на найвищу посаду в державі теж пропагують себе перевіреними засобами. Але сьогодення вклало в їхні вуста такі слова, які раніше вони б і не промовляли рекламуючи себе: мир, єдність, злагода, територіальна цілісність тощо. Так, вони говорять те, чого ми всі сьогодні прагнемо. Якось само собою на задній план відійшли питання економіки та соціальні питання. Бажання миру стало первинним, адже без нього все інше просто немає сенсу. Кому сьогодні варто віддати знекровлену, зранену свою неньку – Україну? Хто стане для неї справжнім лікарем, а не патологоанатомом? Важко відповісти однозначно, складно визначитись, коли стільки бажаючих «дипломованих фахівців надати допомогу постраждалій». Як не хочеться помилитись, адже помилка коштуватиме занадто дорого. То кого ж оберуть Президентом у Котовську? Мені теж цікаво дізнатися, хоча й розумію, що наше місто не буде тим лакмусовим папірцем загальноукраїнського вибору. Котовчани, як це було і раніше, у своїй більшості віддадуть перевагу кандидатам, які ототожнюються з Партією регіонів та КПУ. Гадаю, що в трійку - п’ятірку увійде й Петро Олексійович. Що ж до правиці, так вона теж отримає, хоч і незначну, але, все-таки, підтримку. Знаючи настрої молоді, яка сьогодні стала більш радикальною, можна розраховувати на голоси за кандидатів від «Правого сектору» та «Свободи». Отримає свою частку і пане Олеже, адже він має рацію, коли говорить про повернення вкраденого у нас півострова. Це за умови, що молодь таки прийде голосувати. Не впевнений щодо пані Юлі, адже «гостя з минулого» вже практикувала і здобула хіба що... собі волю. Якось днями став свідком розмови сусідок-пенсіонерок щодо виборів. Кого тільки не згадували, які тільки епітети не вигукували на адреси кандидатів. Попри небажання бути втягнутим у дискусію, запитав: то ж за кого голосуватимете? Відповідь вразила своєю несподіваністю – за Рабіновича. Ну що тут можна додати? Хочуть наші пенсіонерки доживати віка в українській Швейцарії. Вони на це заслуговують! А на що заслуговуємо ми з вами? На бурлескно-травестійнсть старого політикуму, чи на радикально-раціональність, бо помірковано-зваженість нової генерації тих, хто хоче стати на чолі держави? Але чи так це все й важливо, коли сьогодні Україні конче потрібна легітимна влада, влада, з якою рахуватимуться, а значить, рахуватимуться і з нами - громадянами цієї країни. Для того, щоб це здійснилось, від кожного з нас потрібна дрібниця: прийти 25 травня на виборчі дільниці і проголосувати. За кого? За що? Міркуйте, поки є час і можливість. Останнє можуть колись і відібрати.
Василь Петренко Спеціально для сайту «Бірзула-Котовськ»
